“Росія в занепаді”. Це міг би бути заголовок газет і інтернет-видань, але насправді йдеться про колишній кінотеатр. Старші люди можуть пам’ятати часи, коли там ще демонструвалися фільми. Молодші ж більше асоціюють будівлю з місцем, де на стінах є красиве графіті або де можна випити пиво. Можливо, у цьому, як співалося в пісні про “Москву”, “є певний символізм” і все йде своєю чергою? Чи все-таки будівля, точніше її рештки, може бути осередком культури? Про це й поговоримо далі на vinnytsia-trend.in.ua.
Що було на початку
На початку було слово. Слово компартії про те, що в цьому місці доречно побудувати Будинок рад. Але реалізувати проєкт виявилося не так просто, адже це були важкі сталінські часи, коли важко вгадати, що буде завтра. “Зверху” вирішувалося одне, а на місцях усе могло або загальмуватися, або виконуватись трохи по-іншому. Але дещо все ж реалізували – звели будівлю у формі літери “Г”, де значно пізніше з’явився “Головпоштамт”. Але тоді це було лише одне крило запланованого “Будинку рад”.
Ідея була в тому, щоб у центральну частину міста підніматися не через Соборну, а через два своєрідні портали. І так можна було потрапити на вулицю Грушевського. Також у 1935-41 рр. планувалося, щоб центральна площа була там, де зараз Площа Перемоги. Але в плани втрутилась Друга світова війна.
Як з’явився кінотеатр
Ясно, що у воєнний час було не до будівництва, а от у 50-60-ті роки 20 сторіччя робота закипіла. По всій Вінниці щось будували, також керівництво міста поставило мету звести кінотеатр, який мав вміщати 1200 місць. Також планували зробити під цією будівлею підземний паркінг, який би у випадку чергового нападу з боку якогось ворога став би бомбосховищем.
Цікаво, що проєкт кінотеатру, розроблений у Москві, називався “Типовим”, однак у народі він отримав назву “Луннік”, за нею його й знають. У Вінниці ж реалізовували план таким чином, що від оригіналу не залишилось майже нічого. Планувався один скляний фасад, а по факту зробили аж три. Сходи для кінотеатру не будували, бо їх уже раніше створили для пам’ятника Леніну, який чомусь так і не звели. Зрештою в кінці 1960-х років кінотеатр побудували, але фінальний етап і введення в експлуатацію датуються 1970-м.
Тоді, як свідчить один історичний документ, “Росію” було номіновано на “Найкращу громадську будівлю, збудовану в 1970-му році в УРСР”. Звісно, якби кінотеатр був дійсно “типовим”, такого б не сталося. Тож творчий підхід місцевих архітекторів можна було лише вітати.
Унікальність споруди в радянський час
Кінотеатр “Росія” став широкоформатним, причому для тих часів це була справжня рідкість. Тут у першу чергу демонстрували прем’єри – новинки кіно виробництва СРСР і закордонного. Тож заклад був дійсно трендовим. Також варте уваги те, що деякий час тут була можливість демонструвати фільми різного формату, 2 проєктори підходили для плівки завширшки 70 мм, а 3 – для 35-міліметрової. Обладнання теж було сучасне: вентиляція, акустична система тощо. Ну а щодо місткості 1200 крісел – це було унікальне для Вінниці явище навіть для початку 21 століття.
Кінотеатр став також визначною пам’яткою міста. Тут любили фотографуватися випускники і молодята. А біля ялинок, що росли коло будівлі, часто призначалися побачення.
Що стало: “Де?..”
Однак повернемось до кіно. Не сказати, що кінотеатри зовсім віджили і для Вінниці стали неактуальними. Так, в епоху телевізорів, а згодом і комп’ютерів з інтернетом, багато хто волів обирав більш ліниві методі перегляду кінострічок. Але все ж у місті з’явилися нові сучасні кінотеатри, які застосовували різні трендові “фішки”, обирали сучасні формати на кшталт 3D. А от будівлю, про яку йдеться тут, за прямим призначенням використовувати з часом майже перестали.
Зробімо невеличкий огляд:
- 1970-1980-ті рокі. У кінотеатрі демонстрували топові фільми, які були дуже популярні в той час.
- До 1994 року тут ще показували якісь стрічки, але потім будівля стояла порожньою і занепадала.
- У 1996-му міськвиконком вирішив, що споруду можна здати в оренду. Вона виявилась потрібною фірмі “Ма-Кі”, але це означало кінець використанню за призначенням.
- Ось що тут було з тих пір: нічний клуб, ресторан, магазини, різноманітні контори. Ремонтом будівлі і благоустроєм навколишньої території не займався ніхто – не було зацікавленості.
- У 2015 році колишній кінотеатр виконував функцію культурно-просвітницького плану. Тут працювала художня резиденція “Над Богом” (під “Богом” малася на увазі річка Південний Буг).
- Художник Олександр Єльцин зробив на фронтоні зліва дві літери – “ДЕ”. Вони символізують процес декомунізації, а зовні виглядає, ніби решта букв відвалилась. Також надпис навіює запитання: “Де все поділося?”
- Приблизно в той час фільми сюди повертаються завдяки ініціативі “Сходи в кіно”. Але показують їх не в будівлі, а поруч – просто неба, і лише в теплий період року.
- Тут також був волонтерській центр “Блокпост Підкова”, де проводились різноманітні заходи: рок-фестивалі, змагання, проходили виступи команд КВК і “Що? Де? Коли?”, а також художні виставки.
- Згодом стіни будівлі розмалювали любителі графіті, а сходи стали розбирати.
Ну а на момент повномасштабного вторгнення Росії ніхто навіть і не думав займатися будівлею, яку, до речі, перейменували на “Європейський дім”. І на момент написання цієї статті ніхто так і не наважився це зробити.
