Історія розвитку опери у Вінниці

Опера – мистецтво, яке потребує великих зусиль у виконавців та природного дару, голосу, який може передати емоції. Далі на vinnytsia-trend.

Опера – перекладається з італійської як дія, праця або твір. Опера поєднує в собі спів під акомпанемент оркестру і дії на сцені, можливо танець, балет, пантоміма. На сцені розташовані декорації, світлове шоу. Опери формуються під спеціально написаний текст, який називається лібрето. В залежності від задуму автора, опера, поділяється на дії, які поділяються на сцени. Опери можуть складатися з окремих вокальних форм (вокальний ансамбль, арія, хор, речитатив) або не мати поділу на такі форми.

Початок

Історія заснування опери у Вінниці розпочинається з 1933 року, яка була створена на базі третьої Пересувної опери (театри, які не мали постійного місця перебування). Засновником і першим керівником Вінницької опери був Семен Юхимович Бутовський.

Оперні діячі

З початку заснування оперного театру диригентами були:

• Микола Іванович Радзієвський (заслужений артист УРСР). Працював у Вінниці до 1939 року;
• П. Яновський.

Режисери:

• Володимир Данилович Манзій (Народний артист УРСР – 1940 р.). Один із засновників української опери;
• Лев Маркович Пресман;
• Микола Миколайович Боголюбов, працюючи в Одеському оперному, ставив оперети і у Вінниці.

Балетмейстери:

• Леонід Олексійович  Жуков (Заслужений артист УССР у 1933 році), актор німого кіно;
• Семен Мухартов.

 Художники:

• Бурачек Микола Григорович, художник театру, актор, живописець, історик мистецтва, живописець;
• Іван Григорович Курочка-Армашевський, художник театру;
• Юхим Хізерович Кордиш ,заслужений діяч мистецтв Туркменської РСР;

Солісти:

• Іван Сергійович Паторжинський (український оперний співак, Народний артист СРСР);
• Сергій Іванович Каргальський (український актор і режисер, режисер Другої пересувної опери у Вінниці);
• Микола Андрійович Частій (Народний артист УРСР – 1950 року, голос – бас);
• Олександр Антонович Мартиненко (баритон);
• Раїса Миколаївна Окіпна ( Прима Київського оперного театру);
• Пилип Олексійович Гаранджа (Заслужений артист УРСР, голос – густий тембр широкого діапазону);
• Ольга Семенівна Мариніна (лірико-драматичне сопрано);
• М. Григор’єва.

В період від 1935 по 1937 роки в театрі діяли вистави ліліпутів.

У 1937 році оперний театр у Вінниці очолив Іван Васильович Бевз, також був очільником міської бібліотеки. На початку 1941 року покинув Вінницю для організації підпілля. 

Починаючи з 1937 року в оперному театрі налічувалося 277 працівників, серед яких: 35 солістів, 46 артистів оркестру, 40 артистів хору, 36 артистів балету.

Оперний репертуар

В репертуарі Вінницького оперного театру звучать такі відомі твори:

• “Енеїда” Івана Петровича Котляревського;
• “Наталка Полтавка” Миколи Лисенка;
•  “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського;
• “Щорс” Бориса Лятошинського;
• “Пікова дама” Петра Чайковського;
• “Фауст” Ш. Гуно;
• “Аїда” Джузеппе Верді;
• “Тоска” і “Мадам Баттерфляй” Дж. Пуччіні;

Балети:

• “Червоний мак” Р. Глієра;
• “Лебедине озеро” Петра Чайковського;
• “Дон Кіхот” Л. Мінкуса.

Подальше перетворення

У 1940 році оперний театр реорганізували і створили на його базі Вінницький український музично-драматичний театр імені Миколи Садовського і Донецький театр опери і балету. Повідомляє нам esu.com.ua/search_articles.php?id=34650. 

Опера продовжує жити у Вінниці на сцені Вінницького музично-драматичного театру імені М. Садовського. Актори, музиканти і сценаристи, які створюють оперні п’єси, продовжують вкладати душу в оперне мистецтво, яке заворожує. Оперний спів і музика та дійство, яке відбувається на сцені, заворожує глядача і не дозволяє відволікатися адже емоції переповнюють. Оперний спів – один із найважчих у світі, який потребує природних даних в голосі і викладача високого класу, який допоможе сформувати саме ту подачу співу, яка найбільше підходить для конкретного співака.