Історія театру імені Садовського

Прикраса міста Вінниця. Один із символів міста. Будівля з колонами. Перлина, яка розміщена на вулиці Театральна. Ми розповімо вам історію театру імені Садовського. Далі на vinnytsia-trend.

Початок

На початку ХХ ст у Вінниці не було театру. Міська еліта вимагала створення культурного осередку для проведення вільного часу і збагачення творами мистецтва. Тодішній міський голова Микола Оводов разом з відомим Вінницьким архітектором Григорієм Артиновим бли не проти розпочати будівництво ще однієї споруди, що прикрасила б місто. Проблем з коштами не було, також на будівництво культурного осередку виділяє гроші місцева буржуазія. Збереглися імена благодійників, які пожертвували значні суми на будівництво.

Купець Л. Зискінд разом із компаньйоном М. Неєром в кінці січня 1910 року виконували роботу підрядників на рівних правах по будівництву театру .

Декорації для театру створювало одеське ательє М. Басовського, яке мало досвід в оформленні Александрійського імперського театру. Меблі для театру поставив магазин Г. Зайдегверга. Контора И. Ройзенбурта – електричне і технічне оснащення для театру.

Будівлю театру збудували і оснастили за рекордний  для того часу період – 11 місяців.

В літературно-художньому календарі-довіднику “Вся Вінниця” за 1910 рік так було описано:

“Театр має вартість 160 тисяч. Освітлення у театрі електричне, споруджено різноманітні пристосування для вистав і світлові ефекти. Присутні різноманітні декорації для виступів. В театрі виділено окреме фойє, вестибюль, касу, два буфети, контору. Для зручності артистів споруджено десять убиралень з дзеркалами і умивальниками. На сцені театру є три завіси: рекламна, розсувна, завіса з клапаном. Театр розрахований на  1000 місць. Все оснащення і сам театр здається під гастрольні спектаклі.”

Відомо, наприклад, що в квітні 1912 року театр винаймала Р.Д. Леонтовська, яка за домовленістю повинна була платити до міської ради оренду 600 рублів на місяць та 25 за кожен спектакль. Вартість квитка на її спектаклі становила від 17 копійок до 7 рублів. Про це повідомляє web.archive.org.

Власні актори

До 1917 року на сцені театру виступали лише актори, що гастролювали по містах. Стаціонарний український драматичний театр був створений в 1920 році Гнатом Юрою, який почав носити ім’я І. Франка. Разом із Гнатом Юрою в театрі починали свій творчий шлях такі відомі актори:

  • Амвросій Бучма;
  • Олексій Ватуля;
  • Володимир Сокирко;
  • Феодосія Барвінська;
  • Юрій Смолич (потім описав цей період становлення театру в своїй книзі “Театр невідомого актора”).

Саме ця група акторів стата скелетом колективу Київського національного академічного драматичного театру ім. І Франко, яка потім з Вінниці переїхала до Харкова, а після до Києва. 

На сцені Вінницького театру виступали такі відомі актори і трупи:

  • театр “Березіль” імені М. Заньковецької;
  • Московський театр драми під керівництвом Всеволода Мейєрхольда;
  • Наталія Ужвій;
  • Юрій Шумський;
  • Ігор Ільїнський;
  • Михайло Царьов;
  • Ваграм Папазян;
  • Зоя Гайдай;
  • Леонід Собінов
  • Володимир Маяковський.

Вінниця, незважаючи на імена відомих акторів, які виступали зі сцени театру, бажала мати свій власний театр. 17 жовтня 1933 року було відкрито перший сезон Вінницького обласного театру опери і балету оперою Джузеппе Верді “Аїда”. Художнім керівником став учень Миколи Садовського Семен Бутовський (відомий актор і режисер). До репертуару входили ще й інші відомі твори: “Євгеній Онєгін”, “Фауст”, “Піднята цілина”, “Пікова дама”, “Тихий Дон”. 

Після реорганізації театру 1940 року на сцені почали грати такі твори: “Запорожець за Дунаєм” (живе донині), “Наталка Полтавка”, “Енеїда”, “Маруся Богуславка”, “В степах України”, “Сватання на Гончарівці”. 

Під час Другої Світової війни театр не припинив своєї роботи, з’явилося чимало українських та світових творів: “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, “Циганка Аза”, “Фонтан Бахчисараю”, “Хмара”, “Катерина”, “Дон Кіхот”, “Назар Стодоля”, “Кармен”, “Дай серцю волю”, “Ріголетто”. В театрі працювала балетна студія.

Театр – Фенікс

Нажаль в 1944 році сталася велика трагедія – театр згорів, потрібна була реставрація. За роботу взявся відомий виконроб Д. Щекотихін, який в 1910 році брав участь у зведенні театру. Внутрішнім оздобленням займався Ярослав Павлович Дубинський з учнями. Під час ремонту театр тимчасово перенесли до приміщення клубу промкооперації. На тимчасовому місці була показана “Наталка Полтавка” навесні 1945 року. В ті складні для театру часи директором був Федір Верещагін (режисер, народний артист СРСР І УРСР, актор). 

Федір Верещагін, будучи директором Вінницького театру працював із відомими акторами: І. Стаднюком, М. Зарудним, Ю. Бедзиком, О. Коломійцем, Г. Плоткіним, Я. Стельмахом, Ю. Нагнибідою, М. Біликом, К. Вітавським, П. Майбородою, Д. Немченком, О. Радченком. Під час своєї керівної діяльності Федір Верещагін виховав цілих три покоління акторів, серед яких такі відомі і заслужені артисти України: І. Сікало, М. Педошенко, В. Сироватко, Г. Тищенко, І. Тарапата, А. Овчаренко, В. Селезньов, Н. Кондратюк, Л. Бєлозьорова, В. Матковський, К. Барил.

За роки з 1946-1948 рр. реставрацію театру було закінчено. Починаючи з 13 листопада 1948 року до основної гільдії акторів додався колектив Ізмаїльського музично-драматичного театру.

Після успішних гастролей в Москві 1957 року Вінницькому театру присвоєно імя Миколи Садовського. Театр було нагороджено: Почесними грамотами Верховної Ради України та багатьох республік колишнього радянського союзу.

За ініціативи тодішнього директора театру в 1993 році Віталія Селезньова в місцевому Вінницькому музичному училищі імені Леонтовича відкрита театральна кафедра, яка готує саме акторів для театру. 

Робота театру

Володимир Лозовський – директор театру з 1998 року.

Починаючи з жовтня 2004 року Вінницький театр носить звання академічний.

В трупі чотири народних артисти України:

  • Клавдія Баріл;
  • Валерій Прусс;
  • Таїса Славінська;
  • Анатолій Вольський.

Одинадцять заслужених артистів України: Володимир Постніков, Надія Колесниченко, Анатолій Книшук, Діана Калакай, Надія Кривцун, Микола Чуча, Наталія Шолом, Жанна Андрусишена, Максим Какаркін, Олена Пархоменко. 

Ведуча і акторка Світлана Фицайло започаткувала культурно-мистецьку передачу на обласному радіо.

Регулярно проходять екскурсії до музею театру. 

Відбуваються обмінні гастролі на обласних і районних рівнях. Театр бере участь у різноманітних фестивалях: 

  • “Тернопільські театральні вечори. Дебют.”
  • молодої української режисури імені Леся Курбаса;
  • “Вересневі самоцвіти”;
  • “Золоті оплески Буковини”;
  • “Зірковий листопад у Закарпатті”;
  • Операфест.

Починаючи з 2016 року головним режисером театру обрано Таїсію Славінську (народна артистка України).

Театральний репертуар постійно поновлюється. Серед найновіших:

  • “І все життя – театр” – театралізоване шоу;
  • “Моя чарівна леді” Ф. Лоу, А. Дж. Лернера – мюзикл;
  • “Занадто одружений таксист” Рея Куні  – комедія;
  • “Ідзанамі… Богиня яка вабить” за п’єсою Т. Іващенко – драма;
  • “Бог пообіцяв…..” – зворушлива комедія про просте і вічне;
  • “Народний Малахій” за п’єсою М. Куліша – трагіфарс;
  • “Летюча миша” Й. Штрауса – оперета;
  •  “Ідіот” Ф. Достоєвського – міражі з одним антрактом;
  • “Ассоль” – історія однієї мрії;
  • “KVITKA” О. Миколайчука-Низовця – пісня на яву і у снах;
  • “Селфі із Склерозом” О. Володарського – незвичайна комедія;
  • “Біла ворона” – рок-опера;
  • “Гамлет”, “Ромео і Джульєтта”

Дитячі казки: “Кіт у чоботях”, “Попелюшка”, “Красуня і чудовисько”, “Бременські музиканти”, “Аліса в Країні чудес”, “Русалочка”, “Дюймовочка та метелик”, “Пригоди в країні Оз”. Про це йдеться на teatr.vn.ua/istoriya-teatru.

Театр, як завжди, запрошує до себе глядачів на перегляд вистав для відпочинку тіла та душі.

Comments

.,.,.,.