Кінотеатр імені Михайла Коцюбинського – історичний культовий заклад у Вінниці, що приймав шанувальників кіно понад декількох десятиліть. Започаткований він на початку 30-х років минулого століття, цей кінотеатр не лише витримав випробування часу, але й залишився невід’ємною частиною історії Вінниці, пише сайт vinnytsia-trend.in.ua.
Історія появи найстарішого вінницького кінотеатру
Вінницький кінотеатр імені Михайла Коцюбинського — еталон стилю та вишуканості, що пройняв у собі усю епоху двадцятого століття завдяки видатним міським творцям. Співавторами цього закладу є головний архітектор Григорій Артинов та міський голова Микола Оводов. Вони увібрали в камінь не лише власний талант, але й душу того часу, якого не сполощувала руйнівна дія радянського тоталітарного режиму.
У 1920-х роках, коли окупаційна московська влада тільки готувалася до тотального підкорення українського національного характеру, цей кінотеатр став виразником непохитної ідентичності місцевої архітектури. Проєкт двоповерхового міського кінотеатру, розташованого на перетині проспекту та 9 січня (нині перейменованого на честь архітектора Артинова), вражає своєю аскетичною неокласичною елегантністю, взятою з культових споруд того періоду.
Відкриваючи свої двері у 1931 році, вінницький кінематограф став не лише театральним майданчиком для великого українського літератора Михайла Коцюбинського, але й символом національної ідентифікації. Три великі розетки рослинного орнаменту на порталі центрального входу стали не лише прикрасою, але й визначними маркерами українського духу. З самого відкриття, незважаючи на обмежені можливості розваг у Вінниці того часу, кінотеатр перетворився на відоме місце, де квитки були просто недосяжними скарбами. Цей театр світла та тіні став не лише платформою для кінематографічних шедеврів, а й важливою частиною культурної спадщини, яка здолала випробування часу та історії.
Колонний портик кінотеатру Коцюбинського — свідок великих історичних періодів, від Другої світової війни та окупаційних режимів до повернення української незалежності. За своїми високими стінами кінотеатр приймав та вражав не лише кінозображенням, а й пам’яттю про події, що змінювали обличчя країни. Незважаючи на високотехнологічний прогрес та спад відвідування кінозалу, просторі приміщення кінотеатру, спроектовані для масових культурних подій, стали новими центрами суспільного життя. Зокрема, у 1995 році театр був осередком дійства для вінницького Експоцентру, приводячи до швидкого відновлення культурно-освітніх зв’язків.
Однак в епоху технологічних зрушень, що зменшували відстань між людьми та культурними подіями, міська рада у 2020-х зіткнулася з необхідністю переосмислення використання просторів Коцюбинського кінотеатру та Експоцентру. Саме тоді постало питання доцільності в капітальному ремонті цих історичних споруд, враховуючи їхній вік та високі витрати на утримання. На тлі 90-річного ювілею кінотеатру, вибір перед міською радою набув важливого значення для збереження інкрустованої в камені історії та культурної спадщини.
Художнє оздоблення кінотеатру
Архітектурно будівля вражає своєю унікальністю. Південний фасад Експоцентру Вінниці, створений у стилі мінімалістського неокласицизму, привертає увагу своєю асиметрією та плавно скругленим зовнішнім кутом, який подовжується вздовж Соборної. Цегляний та тинькований периметр колишнього кінотеатру Коцюбинського вражає своєю елегантністю та характером.
Декоративний елемент будівлі включає в себе вишукані деталі: віконні лиштви першого ярусу, фільонки для афіш, пілястри коринфського ордеру, стилізовані ширинки, широкий фриз та профільовані карнизи. Найяскравішим архітектурним елементом є портал центрального входу, де шестиколонний портик коринфського ордеру визначається трема великими розетками-медальйонами. На них розташований логотип Вінницької торгово-промислової палати, що заховався під захистом Гермесового шолому, який став символом високого статусу та надійності.
Кінотеатр як частина кінематографу. Закриття закладу
Кінотеатр Коцюбинського не лише прославився як місце, де розгорталися кіноісторії, але й сам ставав частиною кінополотна. У 1947-му Вінниця зіграла ключову роль у створенні фільму «Подвиг розвідника». Головну роль виконав кіногерой тих років Павло Кадочніков. Фільм описував героїчні події під час гітлерівської ставки під Вінницею, з кількома сценами, які знімалися біля входу до кінотеатру Коцюбинського. Ці кадри, які стали відомі всім глядачам, стали своєрідним символом для міста. І в той момент, коли на екрані з’являвся вхід до кінотеатру, то він супроводжувався хвилею захоплення. Все інше у фільмі стало для вінничан другорядним питанням.
Також варто зазначити, що нині може здатися неймовірним, але в ті роки перед вечірніми сеансами у фойє кінотеатру звучала музика естрадного оркестру. Оркестр дарував свої виступи в кінотеатрі, доповнюючи їх концертами в ресторані готелю «Україна». У кінотеатрі звучали радянські патріотичні та ліричні пісні, а в ресторані – популярні хіти та кілька одеських пісень «легкого змісту», які отримували відвідувачів ресторану веселими оплесками.
Нині кінотеатр зачинено через те, що в період пандемії у 2020-2021 році заклад працював без клієнтів, йшло багато коштів на утримання, які брати було ніде. З 1 листопада 2021 року будівля №68 по Соборній, згідно з рішенням Міськради, перетворилася на вражаючий «Business Hub» під егідою Вінницької торгово-промислової палати. Цей великий центр відкрив свої двері для представників місцевого малого та середнього бізнесу, що знаходять в ньому захисника своїх інтересів доданої вартості.
