Чи потрібно бути суперпрофесіоналом, щоб знімати хороше кіно? У більшості випадків так, але деколи створити міні-шедевр можуть і аматори. Це довели вінницькі студенти Дмитро Нгуєн і Анна Бернацька, які у 2017 році здивували всю Україну своїми роботами в різних жанрах і з однією з них навіть виграли серйозний конкурс. Про те, що вони зробили і як, далі розповідаємо на нашому сайті vinnytsia-trend.in.ua.
Передісторія
Як виявилось, для зйомок аматорських корометражних фільмів потрібно не так багато, розповідає видання Vezha. Бажання, простенька камера, підтримка друзів і рідних, підхоже місце, кілограми гриму та костюми. У Дмитра й Анни все зійшлося, особливо допомогли мама та вітчим хлопця, які працювали операторами.
Практично все, що пара створювала на екрані, вона робила своїми силами: писала сценарій, режисувала, знімала. До акторського складу були залучені теж здебільшого знайомі і рідні. Це стосується обох знятих короткометражних стрічок – ремейка на “Титанік” і містичного фільму “Ти чи не ти”.
Усе почалося з того, що на каналі “1+1” були оголошені конкурси короткометражних картин. Щоправда, Дмитро про нього так і не дізнався б, бо навіть не дивиться телевізор. А от тітка Ірина дивиться і, знаючи про захоплення племінника, розповіла йому про конкурс. Тож він разом із дівчиною вирішив спробувати свої сили.
Трохи про формати конкурсів
У кіноіндустрії є таке трендове поняття, як шведінг. Воно означає, що потрібно зняти аматорський ремейк популярного фільму, причому час зйомок має вкластися в одну добу. Саме на конкурс шведінгів готували свою першу роботу вінницькі студенти.
Далі вони вирішили спробувати свої сили у фестивалі короткого метру “De кіно”. Він дуже оригінальний сам по собі, та й номінації там досить нетипові. Фестиваль зібрав молоді таланти, яким подобається кінематограф і які “горять” цим мистецтвом та не бояться працювати вдень і вночі. Головна спеціалізація фестивалю – короткометражні стрічки і технологічні тренди. Він має на меті створити відкритий майданчик, який допомагає розвиватись українському кіно. При цьому для організаторів було важливо зробити його доступним. Таким чином досягається ще одна ціль: сформувати покоління людей, які люблять кіно.
- Нам завжди хотілося знімати щось серйозне і “Dе кіно” відкрив нам дуже гарні можливості, бо це фестиваль якраз для тих людей, які починають свій шлях в кінематографі, але в них не надто багато можливостей, – розповідав Діма Нгуєн “Вежі”.
Жартівливий ремейк на “Титанік”
Вищезгаданий фестиваль ремейків відбувся у Вінниці у 2017 році. Його фінал пройшов 30 березня, але програма була приурочена до дня гумору, що відзначають 1 квітня. Цікаво, що в умовах конкурсу було таке:
- Кожна команда отримувала кінострічку для ремейка методом жеребкування.
- Фільми були різних жанрів, але не комедійні. При цьому ремейк мав бути жартівливим.
- Тривалість відео обмежувалась 8 хвилинами.
Зрештою “Оскара” здобула саме команда “Парамамонт”, яку очолювали Дмитро й Анна, а стрічка дійсно вийшла кумедною та оригінальною. Це навіть принесло авторам винагороду в 3000 гривень (враховуйте, що це 2017 рік). Частина з грошей пішла на новий проєкт. Подивитись 8-хвилинний фільм можна тут. Варто уваги, що ця стрічка була творчим дебютом Нгуєна і Бернацької.
“Ти чи не ти” (фільм жахів)
Короткометражка “Ти чи не ти” не готувалася спеціально до фестивалю “De кіно”. Її режисери задумали щось цікаве в улюбленій локації – на базі відпочинку “Степашки”, поруч з якою є величезний ліс. До тамтешнього краєвиду дуже пасували жанри містики і жахів. Також цей жанр було підібрано… через склад журі. Дмитро пояснює, що цих людей вони з Анною дуже поважають, проте з такого коментаря їхній вибір не стає зрозумілішим. Так чи інакше, пара вирішила подавати роботу одразу на кілька фестивалів.
– А ще в нас є така “мулька” — ми страшенно проекологічні люди і нам дуже важливо, аби пропагувалося бажання любити природу і ліси. От і в стрічці ми намагалися все це якось поєднати: показати, наскільки в нас класна природа і комбінувати це з творчістю, – ділиться Анна.
Цікаво, що сам Діма не любить жанр жахів і навіть закриває очі, коли бачить трейлер подібного фільму. Натомість він обожнює психологічні драми. До речі, психологічна складова розкривається в другій роботі досить потужно.
Сюжет
Молода пара прибуває до покинутої бази відпочинку. Але там є справжній господар – безжальне потойбічне створіння. Людське тіло для нього – це лише вбрання. І привид полює за студентами, щоб отримати як трофей ще й їх. Пара потрапляє в жорстоку гру, де важко зрозуміти, де справжнє, а де ілюзорне, де ти, а де лише той, хто прикидається тобою. “Людина яка поруч з тобою, – чи ти впевнений, що це дійсно вона?”, – отака непроста суть сюжету короткометражки.
Спочатку головні герої зайняті типово студентськими проблемами: набридли нудні пари, на носі курсова, яку треба написати… Але потім в їхньому житті стається те, що дуже змінює світогляд. Думати про приземлене вже немає ані часу, ані бажання.
Різких моментів у фільмі немає, але є внутрішній страх героїв, який присутній у кожному з нас.
Також містична складова фільму закручується навколо числа 17. Автори пояснюють, що, на їхню думку, це число є нещасливим не менше, ніж 13. Дух входить у різні тіла і приходить до тих, хто відпочиває на базі, повідомляючи, що він сусід з будинку № 17.
Містика на зйомках
Часто можна почути, що містика – це лише забобони і міфи. Проте також нерідко зустрічається інформація про те, що учасників “демонічних” стрічок переслідують жахи в житті, а іноді трапляється щось серйозне. Щось подібне сталося і тут.
Коли під час зйомок у хмарну погоду просто так зайнялася трава, це були ще квіточки. Також фонила камера на смартфоні, причому такого з нею не траплялося ні до, ні після. Під час зйомок усій команді було настільки страшно, що всі старалися навіть спати разом, та й сама місцина навіювала гнітючі почуття.
Творчі погляди і підхід до зйомок
Що ще цікавого відомо про процес зйомок. Діма й Аня залучили до них своїх рідних і друзів. Хтось допомагав як актор другого плану, хтось – як оператор чи радник з приводу виконання ролей. Юні режисери хотіли залучити й сторонніх людей, але виявилось, що знайшлася достатня кількість “своїх”, з якими значно легше домовитися. Автори балансували на межі аматорства і професионалізму та констатують, що получилось щось середнє між цим.
Мерця в другому фільмі зіграв колишній однокласник Діми. Причому хлопець зовсім не злякався такої ролі, навіть попри те, що його постійно кидало по багнюці. Оточуючим було страшно, а йому ні.
Що стосується технічного забезпечення, то мама Нгуєна дуже допомогла. Першу стрічку вона зняла сама, а в другій просто допомагала, часто віддаючи камеру юним помічникам. Також вона допомогла з необхідними технічними елементами.
А ще на зйомках помагав дідусь Діми. Він радив деякі моменти стосовно акторської гри, а також зіграв невеличку епізодичну роль. Як каже хлопець, дідусь дуже гарно читає вірші і сам є літератором. Тому не дивно, що він дуже слушно підказував, як підбирати інтонацію.
Одним із найскладніших моментів було поєднувати працю режисера, актора і оператора. Але вінницькі студенти справились із цим на всі сто.
Що було потім
На жаль, історія юних кінематографістів містичним чином переривається саме на фільмі жахів “Ти чи не ти”. В інтернеті важко знайти інформацію, що сталося далі, але ці дві маленькі кінострічки стали частинкою вінницької історії.
Сторінка Дмитра у ВК більше не наповнюється контентом. Утім, це може мати прозаїчні пояснення – блокування цієї соцмережі в Україні.
Якщо у вас є достовірна інформація щодо того, як продовжилась творча кар’єра Дмитра і Анни, напишіть, будь ласка, про це в Голівуд, їх розшукує Квентін Тарантіно.
За матеріалами “Вежі”. Гумор автора https://vinnytsia-trend.in.ua/.
